Відділ освіти, культури, молоді та спорту Шумської міської ради

Подорож у Карпати

Екскурсія по маршруту Шумськ – Кременець- Тернопіль-Зарваниця- Коломия-Надвірна- Яремче-Буковель- Шумськ

     

     Карпати... Для кожного з нас з Карпатами зв`язане якесь приємне, незабутнє, рідне серцю відчуття. Багато хто пройшов саме тут, серед їхніх зелених круч, свій перший похід, зустріли нових друзів, привезли безліч спогадів. Карпати майже для кожного українця - це доступний і приємний відпочинок. Байдуже, що на Говерлу збираєшся вже в десятий раз. Адже знову і знову вона якась різна. Та навіть в таких наших до болі знайомих Карпатах завжди є місце новому, чудовому, досі небаченому закуточку, який відкриває перед очима зовсім новий світ, доповнюючи картину, й до того дуже яскраву, ще більшим розмаїттям кольорів. Саме деяким з таких захованих куточків рідного краю присвячено цей опис.

     Першою зупинкою на мапі маршруту учнів та вчителів  закладів освіти м.Шумськ була Зарваниця. Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом, біля якого з'являлася Божа Матір. Зараз на цьому місці споруджено Зарваницький духовний центр — комплекс церковних споруд з Собором Зарваницької Матері Божої, що належать Українській греко- католицькій церкві. Щороку сотні тисяч паломників приходять сюди на прощу. Саме в це місце ми й завітали. Оглянули територію Собору, зайшли всередину, щоб прикластись до святинь.

      Наступне місце нашої мандрівки – Скелі Довбуша. Зараз це досить відвідуване туристами місце. Довбуш був тут в жовтні 1774 року під час походу до Дрогобича й Турки. Скель Довбуша по всім Карпатам розкидано чимало - у Яремчі, Верхньому Синьовидному, Бубнищі. Це пов`язано з тим, що після смерті Олексовому тілу заподіяли великих катувань - його розчленили на величезну кількість шматків і розвезли по всіх Карпатах для того, щоб залякати непокірних селян. Тому Довбушева душа живе скрізь.

       Нам довелось подолати складний скелястий шлях, аби добратись до самого місця призначення. По дорозі зустрічались групи туристів, замилованих чарівними краєвидами Карпатських гір та рік. Затамовувало дихання від кожного погляду навколо. Зелені дерева та кущі, покриті мохом скелі й камені, дбайливо витоптані стежини, цвірінькання птахів вгорі… все це справляло величезне незабутнє враження. В скелях видовбані три печери, є рештки мурованого склепіння, збереглися сліди колодязя, валу та рову. Вважалося, що ці печери колись використовувались як скельний монастир, а пізніше мали оборонно-фортечне значення. Кожен учасник подорожі із завмиранням душі спускався в печеру, аби пройти легендарною стежиною опришків та самого Довбуша.

      Поблизу Карпатського національного природного парку, в селищі Поляниця, ми побачили ще один незвичайний об`єкт – перевернутий будинок. У ньому все-все було навпаки! Зайшовши всередину, здавалось, що ліжко от-от впаде нам на голову. Проте, коли очі опускались донизу – там була не підлога, а стеля. Зорові ілюзії поглинали нас. Зробивши неймовірну кількість вражаючих фото з історичних місць, ми продовжили подорож.

        І от, ми вийшли з тісних стін автобуса, і зразу ж наповнюємось ніжним повітрям безкрайнього поля, цвірінькання птахів лоскочить ваші вуха, ми закриваємо очі і, розправляючи руки, мов крила, віддаємо своє тіло і подих вітрові. Ось і дім... нарешті. Добридень, Сонце!

       Після заселення, трохи втомлені, проте щасливі, ми всі гуртом пішли на прогулянку до ріки Прут. Її бурхливі потоки омивали скелясті виступи каміння та грізно гуркотіли, немов сварились на них…

        По поверненню до садиби, всі смачно повечеряли та пішли облаштовуватись у нових тимчасових домівках. Наступного дня ми всі розділились на дві групи, та після сніданку помандрували. Перша група пішла в похід до полонини, де вівчарі випасають овець та виготовляють смачнющу бринзу. Друга група – поїхала автобусом до підніжжя гори Говерла, аби подолати шлях до її вершини. Цього дня ані дощ, ні холод, ні вітер не могли зупинити натхненних дітей та їх наставників!

     До вершини, де була розташована полонина, було близько 13 кілометрів. Разом з групою вирушив і провідник – пан Володимир – справжній гуцул! По дорозі він розповідав чудові історії, факти з життя, особливості національних промислів та культури. Незважаючи на не дуже вдалі погодні умови, настрій у дітвори був прекрасний. Піднімаючись по лісових стежинах вгору, ми насолоджувались гірськими краєвидами, ділились один з одним враженнями. Коли ж піднялись – мову неначе відняло. Те, що ми побачили – справді вражало.

       Ми стояли посеред галявини на самому вершечку невеликої гори, а навколо нас розкинулись ліси, гори, та ще нескінченна кількість інших галявин і пасовиськ. Також нам зустрілись дерев`яні альтанки, де місцеві вічарі та сировари обробляли молоко та варили бринзу. Ретельно все оглянувши та зробивши фото на пам`ять, діти вирішили влаштувати власний пікнік на свіжому повітрі.

       Учні розділились на групи, та розподілили між собою обов`язки по підготовці всього необхідного. Хлопці збирали хмиз та розпалювали піч, дівчата нарізали овочі та готували бутерброди. На вогнищі смажили сосиски й влаштували справжній похідний обід. Опісля, ми пограли ігри всі гуртом, та, прибравши все за собою, розпочали подорож назад, до домівки.

        Щодо Говерли, то підйом був досить напруженим. В зв`язку із погіршенням погоди, дітям та керівникам групи доводилось йти повільно й триматись близько один до одного. Проте, негода не змогла зіпсувати ані настрій, ані рішучих планів. З травневих теплих днів дітей різко огорнула в свої обійми найсправжнісінька зима! Сніг був і під ногами, і падав згори. Це лише піднімало настрій та надавало радості.

      Підйом тривав близько 6 годин. Пройдена відстань – понад 10 кілометрів. Справжня перевірка можливостей організму людини на витримку як фізичну, так і психологічну Проте, про всі складнощі шляху забувається, як тільки група опинилась на вершині. Це було чарівно!

        Говерла, в перекладі з угорської, означає «снігова гора». Вона підтверджує свою назву. Діти стояли по коліна в снігу, з усмішками на обличчях та гордістю за себе в очах. Трохи перепочивши, діти перекусили смаколиками, які взяли із собою. А тоді розпочалась масова фотосесія. Це була суцільна насолода. Ну, а потім – справжній екстрим! Група, по черзі, розпочала стрімкий спуск донизу. Сівши на свої дощові плащі, діти й дорослі, немов з дитячої гірки, з`їжджали з Говерли.

        Ну, а по приземленню внизу, всі весело пішли до автобуса й розпочали повернення додому. А вже там групи ділились навперебій один з одним враженнями про проведений день. І, повечерявши, втомлені, проте задоволені, всі повмощувались у свої ліжечка й приготувались до своїх чарівних снів.

    В останній день всі прокинулись дуже рано. Адже, потрібно було зібрати свої речі. Закінчивши з цією справою та поснідавши, ми попрощались з чудовими людьми, які нас приймали та поїхали до міста Яремчі. Там для нас відкрився величезний сувенірний ринок, на якому були представлені витвори місцевих майстрів, зразки рукоділля, чай, магнітики. Тож, кожен мав можливість придбати собі щось символічне, що б нагадало про цю чарівну мандрівку.

     Поїздка в Прикарпаття була не лише розвагою, а й досить пізнавальною. Адже більшість учнів відвідали Карпатський край вперше. І для них це було неймовірно. А ті ж, хто був вже не вперше, все одно знайшли і цього разу щось непізнане, невідоме, небачене раніше. Тому, всі були задоволені. І, з деяким сумом залишали цей неймовірний куточок нашої країни.



« повернутися до списку новин